7 неочевидних фактів про хворобу Альцгеймера в сучасних дослідженнях

Ще кілька років тому розмову про хворобу Альцгеймера (ХА) часто зводили до двох патологічних ознак — β-амілоїдних бляшок і тау-клубків. Сьогодні ця картина значно ширша. Дослідники вивчають, як із цими процесами перетинаються сон, клітинний метаболізм, генетичні варіанти та навіть противірусні реакції нервових клітин. Паралельно з’являються способи точніше вимірювати зміни, що відбуваються в мозку, і втручатися в окремі ланки патології.

До Всесвітнього дня хвороби Альцгеймера ми зібрали сім напрямів, які добре показують, наскільки різною стала сучасна дослідницька картина ХА. Тут важливий не пошук однієї універсальної причини, а розуміння взаємопов’язаних біологічних процесів — і того, що вже можна про них дізнатися.

Щоб орієнтуватися в біології хвороби Альцгеймера, дослідники використовують систему AT(N). Вона об’єднує біомаркери трьох ключових процесів: накопичення β-амілоїду (A), патологічних змін тау (T) та нейродегенерації (N). За їх допомогою можна описувати, які зміни вже відбуваються в мозку. Для нас ці три процеси стануть точками входу в сучасні дослідження ХА.

Нестача глибокого сну може бути пов’язана з підвищеним ризиком ХА

Глибокий, або повільнохвильовий, сон цікавить дослідників через його зв’язок з обміном β-амілоїду. У дослідженні когнітивно здорових людей старшого віку коротший сон асоціювався з більшим амілоїдним навантаженням мозку за даними ПЕТ [2]. Це спостережний зв’язок: він не доводить, що недосипання саме по собі спричиняє ХА, а напрям взаємодії може бути двобічним.

Одна з можливих ланок цього зв’язку — фізіологія самого сну. Під час повільного сну повільні хвилі нейронної активності синхронізуються зі змінами мозкового кровотоку та рухом спинномозкової рідини [1]. Таку динаміку досліджують як один із механізмів, що може підтримувати обмін і видалення метаболітів із нервової тканини.

У дослідженнях 2–3 чашки кави на день асоціювалися з нижчим ризиком деменції

Кава цікавить дослідників не лише через кофеїн. У великому проспективному спостереженні споживання 2–3 чашок кави на день асоціювалося з нижчою частотою деменції [3]. Водночас це дослідження оцінювало каву загалом, а не ізольований ефект кофеїну, тому такий зв’язок не доводить профілактичної дії напою.

Кофеїн дає окрему механістичну підказку: він блокує аденозинові A2A-рецептори. Експериментальні роботи пов’язують надмірну активацію цих рецепторів із порушенням синаптичної функції, нейрозапаленням і ефектами β-амілоїду [4]. Тому блокування A2A-рецепторів досліджують як один із можливих шляхів впливу на процеси, пов’язані з ХА, але кава поки не є доведеним способом її профілактики.

Порушення метаболізму глюкози можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком ХА

Інсулін у мозку бере участь не лише в обміні глюкози. Його сигнали підтримують енергетичний баланс нейронів, пластичність і роботу синапсів. Саме тому дослідників цікавить мозкова інсулінорезистентність — стан, за якого клітини нервової тканини слабше відповідають на інсулінові сигнали [5].

Коли ця сигналізація порушується, змінюється внутрішньоклітинний контроль ферментів, що регулюють фосфорилювання тау. У результаті може посилюватися патологічне гіперфосфорилювання тау, що знижує його здатність стабілізувати мікротрубочки та сприяє агрегації [5]. Це не означає, що мозкова інсулінорезистентність тотожна діабету або порушенням чутливості до інсуліну в інших тканинах.

Редагування геному відкриває нові можливості для корекції ризику ХА у носіїв APOE ε4

Менше 1% випадків ХА мають автосомно-домінантне успадкування. Такі рідкісні форми пов’язані переважно з патогенними варіантами APP, PSEN1 і PSEN2, які змінюють обробку білка-попередника амілоїду та утворення β-амілоїдних пептидів. APOE ε4 — інша генетична ситуація: це чинник ризику, а не мутація, що неминуче спричиняє ХА. ApoE4 пов’язують, зокрема, з менш ефективним обміном і видаленням β-амілоїду з мозку [6].

У 2026 році Prime Editor 7 використали для перетворення APOE4 на APOE3 у мишачій моделі. Редагування зменшувало накопичення Aβ42 і фосфорилювання тау та покращувало когнітивні показники [7]. Редагування APOE4 також підтвердили в індукованих нейронах, отриманих із клітин пацієнтів із ХА. Це ще не означає редагування геному у самих пацієнтів, але показує можливість такого підходу в експериментальних моделях.

Герпесвіруси досліджують як можливий фактор розвитку нейродегенеративних змін

HSV-1 сьогодні розглядають як одну з моделей для вивчення того, як інфекція може перетинатися з процесами, характерними для ХА. У лабораторних експериментах із людськими нейронами інфікування HSV-1 посилювало фосфорилювання тау. При цьому фосфорильований тау зв’язувався з вірусними капсидами та знижував інфекційність вірусу [8].

Це несподівано змінює погляд на p-tau: принаймні в експериментальній системі його утворення може бути частиною противірусної відповіді нейронів. Водночас при ХА тривале накопичення патологічно зміненого тау пов’язане з нейрофібрилярною патологією. Як ці процеси можуть перетинатися в людському мозку, ще з’ясовують; робота не доводить, що HSV-1 є причиною хвороби Альцгеймера.

Ключові біомаркери ХА вже можна досліджувати у крові

Кров поступово стає доступнішим джерелом інформації про процеси, що відбуваються в мозку. p-tau217 — форма тау, фосфорильована в положенні 217, — добре відображає біологічні зміни, пов’язані з амілоїдною й тау-патологією [9]. BD-Tau, або brain-derived tau, досліджують як маркер нейродегенерації, пов’язаної з ХА [10]. Молекули, що походять із нервової тканини, потрапляють у кров у дуже низьких концентраціях, тому їх визначення потребує чутливих методів.

RoboScreen пропонує дослідницькі рішення з попереднім збагаченням brain-derived tau з плазми або сироватки та подальшим визначенням BD-Tau чи p217-Tau [11]. Це RUO-рішення — лише для дослідницького використання, не для діагностики. Біомаркер крові також не слід розглядати як самодостатній діагноз.

Докладніше: дослідницькі рішення для маркерів нейродегенерації.

Антиамілоїдна терапія вже може сповільнювати прогресування ранньої ХА

Леканемаб і донанемаб показали, що амілоїдна патологія може бути не лише об’єктом спостереження, а й терапевтичною мішенню. Леканемаб має високу спорідненість до розчинних протофібрил β-амілоїду [12]. Донанемаб розпізнає модифікований N-кінцевий фрагмент β-амілоїду, характерний для сформованих амілоїдних бляшок [13]. Обидва антитіла сприяють зменшенню амілоїдної патології.

У клінічних дослідженнях обидва препарати сповільнювали когнітивне та функціональне погіршення при ранній ХА порівняно з плацебо [12,13]. Це принципово відрізняється від повного відновлення вже втрачених функцій: терапія не виліковує ХА. Антиамілоїдні антитіла також пов’язані з ризиком ARIA — змін на МРТ, зокрема набряку або мікрокрововиливів, тому потребують ретельного відбору пацієнтів і медичного спостереження.

Сучасні дослідження дедалі чіткіше показують, що біологія хвороби Альцгеймера не зводиться до одного білка чи одного патологічного шляху. Амілоїд і тау залишаються центральними орієнтирами, але навколо них формується ширша картина, у якій важливі клітинний метаболізм, фізіологія сну, генетичний фон, імунні реакції та способи вимірювання нейродегенерації.

Це не означає, що всі ці напрями вже стали частиною клінічної практики. Проте саме їх поєднання поступово робить ХА біологічно зрозумілішою і відкриває нові питання для досліджень.

Читайте більше про біомаркери нейродегенерації та сучасні лабораторні підходи у матеріалах «Діамеб Трейд».

Джерела

1. Fultz NE, Bonmassar G, Setsompop K, Stickgold RA, Rosen BR, Polimeni JR, Lewis LD. Coupled electrophysiological, hemodynamic, and cerebrospinal fluid oscillations in human sleep. Science. 2019;366(6465):628–631. doi: 10.1126/science.aax5440.
2. Winer JR, Deters KD, Kennedy G, et al. Association of Short and Long Sleep Duration With Amyloid-β Burden and Cognition in Aging. JAMA Neurology. 2021;78(10):1187–1196. doi: 10.1001/jamaneurol.2021.2876.
3. Zhang Y, Yang H, Li S, Li W-d, Wang Y. Consumption of coffee and tea and risk of developing stroke, dementia, and poststroke dementia: A cohort study in the UK Biobank. PLOS Medicine. 2021;18(11):e1003830. doi: 10.1371/journal.pmed.1003830.
4. Merighi S, Travagli A, Nigro M, et al. Caffeine for Prevention of Alzheimer’s Disease: Is the A2A Adenosine Receptor Its Target? Biomolecules. 2023;13(6):967. doi: 10.3390/biom13060967.
5. Pliszka M, Szablewski L. Insulin Signaling in Alzheimer’s Disease: Association with Brain Insulin Resistance. International Journal of Molecular Sciences. 2026;27(3):1222. doi: 10.3390/ijms27031222.
6. Vicente M, Addo-Osafo K, Vossel K. Latest advances in mechanisms of epileptic activity in Alzheimer’s disease and dementia with Lewy Bodies. Frontiers in Neurology. 2024;15:1277613. doi: 10.3389/fneur.2024.1277613.
7. Kim Y, Lee G, An S, et al. Therapeutic Gene Editing of APOE4 in Sporadic Alzheimer’s Disease via Prime Editor 7. Advanced Science. 2026:e76658. doi: 10.1002/advs.76658.
8. Eimer WA, Rodriguez AS, DeFao MT, et al. Phosphorylated tau exhibits antimicrobial activity capable of neutralizing herpes simplex virus 1 infectivity in human neurons. Nature Neuroscience. 2026;29(3):604–616. doi: 10.1038/s41593-025-02157-0.
9. Therriault J, Brum WS, Trudel L, et al. Blood phosphorylated tau for the diagnosis of Alzheimer’s disease: a systematic review and meta-analysis. The Lancet Neurology. 2025;24(9):740–752. doi: 10.1016/S1474-4422(25)00227-3.
10. Gonzalez-Ortiz F, Kirsebom B-E, Contador J, et al. Plasma brain-derived tau is an amyloid-associated neurodegeneration biomarker in Alzheimer’s disease. Nature Communications. 2024;15(1):2908. doi: 10.1038/s41467-024-47286-5.
11. RoboScreen GmbH. BD-Tau & BD-p217 Tau Workflows. Official product documentation. Research use only.
12. van Dyck CH, Swanson CJ, Aisen P, et al. Lecanemab in Early Alzheimer’s Disease. New England Journal of Medicine. 2023;388(1):9–21. doi: 10.1056/NEJMoa2212948.
13. Sims JR, Zimmer JA, Evans CD, et al. Donanemab in Early Symptomatic Alzheimer Disease: The TRAILBLAZER-ALZ 2 Randomized Clinical Trial. JAMA. 2023;330(6):512–527. doi: 10.1001/jama.2023.13239.